З 3 по 5 жовтня у Центрі християнського життя України в Ірпені відбувся парафіяльний табір парафії Святої Анни УГКЦ м. Вишневе під гаслом «Надія не засоромить» (Рим. 5:5).
Родини наших захисників, переселенців і парафіян провели три дні молитви, спілкування та відновлення сил — аби знову навчитися бачити світло серед темряви.
У цей непростий час війни, коли тривога й виснаження часто заповнюють серця, дні спільної молитви, тиші, роздумів і радості стали для учасників справжньою оазою відновлення. Родини мали нагоду зануритися у Слово Боже, роздумувати над тим, як зберегти і розпалювати надію в буднях, сповнених невизначеності.
Разом із парафіянами особливими гостями табору стали родини наших захисників. Спільна участь у молитві, іграх, арттерапії, перегляді фільму та творчому вечорі стала нагодою не лише відпочити, а й відчути, що надія справді єднає і лікує серце.
Програма табору включала богослужіння, духовні науки, знайомство, вечірні піснеспіви Тезе та гру «Таємний друг» — нагадування, що навіть найменші вияви уваги несуть у собі промінь Божої любові. Кожна сім’я мала своє «кредо» — коротке гасло віри, яке допомагало ділитися внутрішньою силою й довірою до Бога.
«Ми всі сьогодні вчимося жити з надією, — зазначив о. Володимир Мальчин, парох парафії. — Ці три дні показали нам, що надія не зникає навіть серед болю, якщо вона вкорінена в Бозі».
Організаторка табору Оксана Калюс поділилася своїми враженнями:
«Для мене парафіяльний табір — це не просто подія, а зустріч, де серце знову вчиться довіряти Богові. Ми разом переживали прості, але глибокі моменти — спільну каву, пісню, молитву, тишу серед ірпінських сосен. І в кожній цій миті відчувалася присутність Бога. Надія — це не лише очікування кращого, це вміння бачити добро вже тепер, у щоденності».
Підсумовуючи ці дні, учасники з вдячністю відзначили, що табір став місцем духовного відновлення, нових зустрічей і спільного досвіду віри.
